Статті

Школярі І Природно-Заповідний Фонд

         Основною ланкою охорони біорозмаїття та ландшафтного розмаїття України є Природно-заповідний фонд України (ПЗФ). Це ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Він охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу. Розвиток заповідної справи є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики України.

       За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом  Нині показник заповідності – відношення площі всіх природно-заповідних територій до загальної площі України на 01.01.2013 становив 6,05 % і  до його складу входили понад 7739 об’єктів загальною площею 3,74 млн га . Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідники, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15%  .

     Полтавщина розташована в центральній частині України в лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. ЇЇ загальна площа 28,75 тис. км2 (4,6% площі України). Починаючи з 1991 року в нашій стрімко зростає площа територій, які підлягають охороні, що сприяє реалізації державної природоохоронної стратегії.

        Станом на 01.01.2012 природно-заповідний фонд області налічує 384 територій та об’єкти загальною площею 142426,8715 га, що складає 4,95 % від загальної площі області, з них 29 – загальнодержавного значення. До 2015 року в області передбачено збільшення площі заповідних територій до 6 -7 % (до 200 тис.га). Для виконання цієї програми необхідно щорічно створювати заповідні об'єкти на площі  7 тис. га. Питання досить складне, бо не всі керівники держлісгоспів, сільських рад та с/г підприємств розуміють важливість розвитку заповідної справи в  згідно з вимогами ЄС.

         Значний вклад у розширення екомережі області вносить група науковців Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка на чолі з кандидатом біологічних наук, доцентом, завідувачем кафедри екології та охорони довкілля Стецюк (Смоляр) Наталією Олексіївною. Не шкодуючи часу і сил вони допомагають розбудовувати екологічну мережу у всіх районах нашої області. Важливе значення має пропаганда знань з питань формування екомережі, залучення громадськості до виконання Загальнодержавної програми.

         Яке відношення до проблем збільшення площ природно-заповідного фонду може мати шкільна молодь? Якщо ви любите природу і не байдужі до проблем збереження рідкісних видів рослин і тварин, зокрема, і природних ландшафтів, в цілому, то можете взяти участь і внести реальний вклад в розширення екологічної мережі рідного краю. Що для цього потрібно?

      1) Визначитись із територіями, які ви будете досліджувати. Це може бути як вже діюча одиниця природно-заповідного фонду (заказник, регіональний ландшафтний парк) з прилеглими територіями, що не входять до її складу так і будь-яка територія малоцінна з господарської точки зору ( болота, заплавні луки, пагорби, яри, долини річок і струмків.

      2) Ознайомитись з визначеними територіями на картах (є у земельних відділах сільських рад чи інших органах місцевого самоврядування).
       3) Ретельно вивчити на місцевості флору і фауну досліджуваних територій, виявити як представників типової природної рослинної для цього регіону так і тих, що підлягають охороні (види занесені до Червоної книги України та регіонально рідкісні види, що підлягають охороні на території вашої області). При потребі з усіх питань можна спитати поради у шкільного вчителя біології.

      4) Результати спостережень потрібно записувати, фотографуйте рідкісні види.

        5) За отриманими результатами можна написати наукову роботу Малої Академії Наук у секції екології (це не є обов’язковою умовою, яка б впливала на практичну діяльність, однак, розширить ваш кругозір, дозволить краще узагальнити матеріал, зробити вмотивовані висновки).

        6) Зверніться на кафедру екології будь-якого вищого навчального закладу області і поділіться своїми дослідженнями і пропозиціями щодо розширення площ природно-заповідного фонду у вашій місцевості. Науковцями,   буде написане наукове обґрунтування розширення чи створення заповідної території.
        7) Зверніться до Державного сектора охорони природного навколишнього середовища (є у вашому, або сусідньому районі) і надайте зібрані вами матеріали.

   Звичайно, часу на таку діяльність потрібно багато. Але час проведений на природі буде цікавим для вас, крім того ваша діяльність буде надзвичайно потрібною і корисною. Про те, що школярі можуть досягати значних успіхів у справі розширення природно-заповідного фонду переконаємо вас на прикладі діяльності членів екологічного гуртка «Паросток», Малобудищанської школи, Зіньківського р-ну, Полтавської області.

   Ботанічний заказник місцевого значення ”Котове“ оголошено рішенням Полтавської обласної ради від 27.10.1994 р. Він займав площу 200,6 га. У 2008 - 2010 роках членом екологічного гуртка «Паросток», випускником Малобудищанської школи 2010 року  Кльоктою Олексієм було досліджено прилеглі до цього заказника території, знайдено кілька місць зростання рослин що підлягають охороні. Результати досліджень було передано на кафедру екології і охорони довкілля Полтавського Національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Завідувачем кафедри, кандидатом біологічних наук Смоляр Н. О. на основі дводенної експедиції в якій брали участь і гуртківці школи було зроблено наукове обґрунтування доцільності розширення площі ботанічного заказника «Котове».  У листопаді 2011 року Полтавською обласною радою прийнято рішення про збільшення площі цього ботанічного заказника до 523,64 га. Тепер це найбільший об’єкт природно-заповідного фонду у Зіньківському районі. Знаходиться між с. Хижняківка і с. Малі Будища  та смт Опішня. Це широколистяний ліс та унікальний лучно-болотний природний комплекс. Тут виявлені чисельні популяції 3-х рідкісних видів рослин, занесених до ”Червоної книги України“: двох лучно-болотних орхідей – зозулинця болотного та пальчатокорінника м’ясо-червоного (Orhsis incarnata), і косариків тонких (Gladiolus tenuis). Серед регіонально рідкісних рослин, які підлягають охороні на території Полтавської області, у заказнику зустрічаються вужачка звичайна (Ophyoglossum vulgatum), дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia), первоцвіт весняний (Primula veris), оман високий (Inula helenium), валеріана висока (Valeriana exaltata), хвощ лісовий (Equisetum sylvaticum), кілька куртин конвалії звичайної (Соnvallaria majalis). Загалом в заказнику є  18 представників флори і фауни, що підлягають охороні, чисельна популяція реліктової рослини –  хвоща великого, рідкісної на Лівобережжі.

Отже, за результатами досліджень школяра площа ботанічного заказника ”Котове“ зросла на 323,04 га, що більше за площу заказника у визначених раніше межах.

Три  останні роки дослідженням гідрологічного заказника «Озеро «Лазьки» та прилеглих до нього територій займалась випускниця 2013 року Дядечко Ірина. Нею зроблено багато фотографій рослинного і тваринного світу рідного краю, деякі з яких розміщені на цьому та на інших сайтах.

Готуються документи для розширення площі дослідженого нею гідрологічного заказника.

   Закликаємо, шкільну  молодь не боятися, що їхня природоохоронна діяльність буде недооцінена дорослими, сміливо братися за цю справу, адже органи охорони природного навколишнього середовища мають обмежену кількість людей і раді будуть будь-якій допомозі.

«КОСАРИКОВІ ЛУКИ» – ПРИКЛАД САМОВІДНОВЛЕННЯ БІОТИ В УМОВАХ ЗНИЖЕННЯ АНТРОПОГЕННОГО ТИСКУ

     В останні роки в багатьох куточках Полтавської області можна спостерігати стабілізацію та відновлення природних біотопів. Відновлюється типовий рослинний покрив, розширюють місця зростання рідкісні види флори, збільшилась чисельність птахів.

       Ці процеси відбуваються з двох основних причин. По-перше, останні 18 років в Україні спостерігається помітний прогрес у розвитку природоохоронної стратегії. Цьому значною мірою сприяли прийняття Міжнародної Конвенції ООН щодо охорони біологічної різноманітності (Ріо-де-Жанейро, 1992) та Всеєвропейської стратегії збереження біотичного та ландшафтного різноманіття (Софія,1995).   Головним завданням зазначеної Міжнародної Конвенції було збереження біорозмаїття та збалансоване використання його компонентів. У 1994 році Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію, отже Україна взяла на себе серйозні зобов'язання щодо збереження біорозмаїття [3, с. 9].

     Основною ланкою охорони біорозмаїття та ландшафтного розмаїття України є природно-заповідна мережа. Нині показник заповідності – відношення площі всіх природно-заповідних територій до загальної площі України – станом на 01.01.2011 становив  4,95%  (2,99 млн. га) [5].

На 1 січня 2011 року природно-заповідний фонд Полтавської області  налічував 370 територій та об’єктів  загальною площею 133134,385га, що складає 4,63 % від загальної площі області.

     Площа Зіньківського району Полтавської області 136102 га.  Кількість заповідних об’єктів 16. З них об’єктів місцевого значення 15 (ландшафтних заказників – 4, ботанічних – 2, загальнозоологічних – 2, орнітологічний – 1, гідрологічних – 6) та 1 ботанічна пам’ятка природи. Площа заповідного фонду 1369,8 га  (1 % від загальної площі району).  До здобуття Україною незалежності в районі існував один гідрологічний заказник на площі 50 га.

     Суттєве збільшення природно-заповідного фонду по всій Україні сприяло утворенню біоцентрів, у яких відбувається стабілізація і відновлення типової флори і фауни (в тому числі і рідкісної), яка потім поширюється і на прилеглі території. На півдні Зіньківського району найважливіший біоцентр «Котове» (сворений 1994 року), в якому зустрічаються 14 видів рослин і 8 видів тварин, що підлягають охороні. В останні роки як у самому заказнику, так і поблизу нього спостерігається поступове розширення місць зростання представників рідкісної флори, що в першу чергу є наслідком взяття цієї території під охорону.

          По-друге, сільськогосподарські товариства із міркувань господарської доцільності частину полів перетворили на сіножаті  і пасовища (найчастіше на заплавних ділянках поблизу річок). Але навіть у такій якості їх використання обмежене, тому що вирощування великої рогатої худоби  зараз малорентабельне. Отже, антропогенний тиск на частину земель, малоцінних з точки зору ведення сільського господарства, різко знизився, тут швидко починає відновлюватися типова природна рослинність, стабілізується видовий склад. Якщо поряд є природоохоронна територія, то самовідновлення біотопів відбувається швидше.

     Яскравим прикладом вищесказаного є «Косарикові луки», які прилягають до південно-східної межі ботанічного заказника  ”Котове“. Вони являють собою заплавні лучно-болотні ділянки та поле із багаторічними природними травами (використовується власниками як сінокіс).  Безпосередньо біля лісу заказника знаходиться сильно зволожена, місцями заболочена ділянка площею 10,1 га. Вона простягається трикутником з вершиною в напрямку боліт ботанічного заказника, порослих вільшаником (вік окремих дерев понад 100 років). В основі трикутника (840 м) розпочинаються лучні ділянки і простягаються на південь до села Яремівка. Загальна площа ”Косарикових лук“ 147,64 га (з них 137,54 га розпайовані лучні ділянки). Поділені зараз на паї по 1,41 га  та по 1,16 га луки у минулому столітті певний час були розорані і використовувались як поле. Але таке використання було малоефективне, тому що навесні ця ділянка була досить довго надмірно зволоженою, при сильних дощах окремі площі були залиті водою. Пізніше поле було засіяне багаторічними травами, ще пізніше використовувалось як пасовище з природною рослинністю. Поблизу с. Яремівка утримувалась значна кількість великої рогатої худоби, яка тут випасалась. Рідкісні види рослин, які зараз у великих кількостях тут зустрічаються в той час практично зникли. Їх можна було зустріти лише на дуже зволоженій вищезгаданій ділянці (10,1 га) та поблизу неї. До початку 90-років минулого століття села Яремівка і Яблучне опустіли. Ферми були закриті.  Поступово косарики тонкі і зозулинець болотний почали поширюватися у південному і східному напрямках. Зараз це сінокіс, але власники паїв викошують різні ділянки лук один раз на рік (не кожного року). Періодичне викошування перешкоджає поширенню чагарників.

       На цих луках під час дослідження (2010-2011 роки) відмічене масове квітування рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України – косариків тонких (до 40 квітуючих рослин на 1 кв.м), пальчатокорінника м’ясо-червоного,  зозулинця болотного (щільні ценопопуляції). Названі види зустрічаються як в самому ботанічному заказнику ”Котове“, так і поблизу його північно-західних меж, що вказує великі площі місцезростання в минулому цих рідкісних тепер видів. Як бачимо, зниження антропогенного тиску сприяє відновленню типового рослинного покриву.

     На сході ”Косарикові луки“  обмежуються залишками старого русла річки Ворскла біля  с. Яблучне (залишилась 1 будівля). Тут невеликі зарості очерету на зволожених ділянках, потім берег річки, де поміж окремими деревами ростуть чагарники (загальна площа 11,5 га). На заході вони обмежуються південно-східною межею заказника ”Котове“ (кілька десятків метрів), а потім струмком, який бере початок з двох джерел у лісі, що поблизу Кардашевого валу. На південному сході ”Косарикові луки“  межують із болотом, порослим очеретом, площею 30,9 га. Ще далі переліски  і чагарники площею 8,8 та 13,8 га та прибережний розріджений ліс (11,8 га).

      До північно-західних околиць досліджуваних лук прилягає насадження сосни (4,8 га) та вільшаник  площею 5,8 га. Тут також знаходиться 16,1 га боліт та інші невгіддя, визначені Опішнянською селищною радою як пасовища і сіножаті загального користування. Всього таких сіножатей навколо ”Косарикових лук“ 42,61 га, а пасовищ 12,7 га.

     Отже, загальна площа перспективних для заповідання досліджених ділянок, центральною  і найбільшою частиною яких є ”Косарикові луки“,  становить 306,45 га. Головною перевагою для заповідання є спільна межа протяжністю понад 1,5 км з уже існуючим біоцентром ”Котове“.

     У ландшафтно-ценотичному відношенні вся ця місцевість репрезентує чітко виявлену долину р. Ворскла в її середній течії. Тут збереглися типові заплавні ландшафти, ландшафти правого корінного берега р. Ворскли, невеликі фрагменти борової тераси. У межах досліджуваної території р. Ворскла має асиметричну долину, що є характерним для цієї водної артерії. Правий берег зайнятий природними нагірними дібровами та штучними насадженнями. Незаліснені ділянки зайняті типовими для регіону лучними степами.

     Отже, як видно із вищесказаного,  в наш час, завдяки створенню на початку 1990-х років біоцентрів природно-заповідного фонду, як осередків збереження унікальної флори і фауни, та завдяки зниженню антропогенного тиску на окремі території (у зв'язку з переглядом сільськогосподарськими товариствами доцільності використання земель) на ділянках близьких до природоохоронних територій відбувається самовідновлення природної рослинності типової для даного регіону. Ці території необхідно досліджувати і включати до складу природно-заповідного фонду.

      

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ТА ІНШИХ ДЖЕРЕЛ

     1. Андрієнко Т.Л., Байрак О.М., Стецюк Н.О. та ін. Заповідна краса   Полтавщини. – Полтава.: Астрея, 1996. – 184 с.

     2.  Байрак О.М., Стецюк Н.О. Атлас рідкісних  і зникаючих рослин Полтавщини. Полтава: Верстка, 2005. – 247 с.

     3. Байрак О.М., Проскурня М. І., Стецюк Н. О. та ін. Еталони природи Полтавщини. Розповіді про заповідні території. Науково-популярне видання. – Полтава: Верстка, 2003, 213 с.

     4. Стецюк (Смоляр) Н. О. Наукове обґрунтування доцільності розширення меж ботанічного заказника місцевого значення ”Котове“ (Зіньківський р-н) (рукопис).

5. www. menr.gov.ua/  (офіційний сайт Міністерства охорони навколишнього природного середовища України).

Дядечко І. М., учениця  9 класу Малобудищанської

ЗОШ І- Полтавськогшо обласного

очно-заочного наукового товариства «Юний дослідник»;

Кльокта М. О., Вчитель біології та хімії Малобудищанської

ЗОШ І-ІІІ ступенів, Зіньківського району.

Рекреаційний та природоохоронний потенціал гідрологічного заказника місцевого значення

«Озеро «Лазьки» та прилеглих до нього територій.

Серед природоохоронних територій найбільше рекреаційне навантаження з найменшою шкодою для довкілля можуть нести регіональні ландшафтні парки. У Зіньківському районі Полтавської області немає жодного РЛП  та і взагалі природно-заповідний фонд становить трохи більше одного відсотка. В той же час на півдні району функціє гідрологічний заказник місцевого значення «Озеро «Лазьки» із значним потенціалом для розширення. Зовсім близько до існуючої природоохоронної території знаходяться кілька ділянок з лучно-степовою типовою флорою. Через балку вони безпосередньо прилягають до пагорбів навколо озера «Лазьки». Територіально вони знаходяться в межах Зіньківського і сусіднього Котелевського р-ну. Ці землі малоцінні з господарської точки зору, але мають ботанічну і природоохоронну цінність та значний рекреаційний потенціал.

За рахунок цих ділянок можна суттєво збільшити площу існуючої природоохоронної території.

З іншого боку до південних околиць гідрологічного заказника місцевого значення озера «Лазьки» прилягають лучно-степові ділянки, балки, переліски, що тягнуться від урочища Глибоке, яке на цей час приєднано до ботанічного заказника місцевого значення «Котове» (дослідники О. М. Кльокта, М. О. Кльокта, Н. О. Стецюк). А отже, існує реальна перспектива створити з вищезгаданих територій єдиний природоохоронний комплекс (наприклад ландшафтний парк місцевого значення).

Рекреаційним центром новоутвореного РЛП «Опішнянський» може стати вище згадане озеро.

Гідрологічний заказник місцевого значення озеро «Лазьки» проголошено рішенням Полтавської обласної ради від 04.09.1995р.

Заказник займає площу 65.8 га. Це  типовий прибережно-водний комплекс і лучні ділянки з різноманітною рослинністю.

Заказник розташований у Зіньківському районі у межах  Батьківської сільської ради, неподалік села Лазьки. Територія заказника має велике значення  як місце розмноження та проживання водоплавної дичини та місце зростання типової водно-болотної флори.. Гідрологічний заказник місцевого значення озеро «Лазьки» цінний не лише типовою водно-болотною флорою та пернатою дичиною, а і представниками флори і фауни занесеними до Червоної книги України та регіонально рідкісних для Полтавської області. Серед них можна назвати медичну п'явку (Hirudo medicinalis),   синявця мелеагра (Polyommatus daphnis), степову східну гадюку (Vipera ursinii renardi), мідянку (Coronella austriaca), журавля сірого (Grus grus), горицвіт весняний (Аdonis vernalis),  сон чорніючий, (Pulsatslla nigricans), гадючу цибульку занедбану (Muscari neglectum) та кілька інших видів.

Нами встановлено, що не всі пагорби з типовою лучно-степовою рослинністю, яка включає і види, що підлягають охороні включено до складу даної природоохоронної території.  Частина цих пагорбів залишки валів скіфського городища, що вказує і на їх історичну цінність.

Безпосередньо прилягає до гідрологічного заказника масив лісу з кількома віковими дубами, місцем зростання дзвоників персиколистих, анемони лісової (західна окраїна цього лісу) та інших типових для дібров Лівобережного лісостепу представників флори. З представників  фауни слід відзначити :  борсука, жука-оленя, косулю, лося  та змієїда.

            Територія заказника може використовуватись у першу чергу:

 - у природоохоронних цілях;

  - у наукових цілях;

  - в освітньо-виховних цілях;

  - в рекреаційних цілях

 Метою створення заказника стали охорона та збереження цінної водно-болотної ділянки, що має природоохоронне, наукове, естетичне значення.

 Основні завдання:

- збереження та охорона водно-болотного комплексу, що є регулятором ґрунтових вод, стабілізатором мікроклімату та місцем гніздування водно-болотних  птахів.

- Підтримання загального екологічного балансу в регіоні.

- Поширення екологічних знань.

 На території заказника дозволяється:

- господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить завданням заказника і проводиться  з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

- сінокосіння з 1 червня на визначених ділянках, відповідних до затверджених лімітів;

- спортивно-любительське полювання у мисливський сезон згідно з відповідними наказами Державного спеціально уповноваженого органу у галузі  ведення мисливського господарства, у межах ліміту використання мисливських тварин та норм відстрілу по заказнику.

Отже, як видно із сказаного вище рекреаційний потенціал гідрологічного заказника місцевого значення «Озеро «Лазьки» може бути реалізований різними групами населення. Крім значного інтересу до цього об’єкта любителів полювання і рибної ловлі, сюди можна організовувати шкільні екскурсії на екологічну, ботанічну, зоологічну та історичну тематику (в радіусі 20 км поблизу знаходиться 6 шкіл). Та і вчителям більш віддалених шкіл Зіньківського та сусідніх районів можна порекомендувати замість виснажливих екскурсій у великі міста провести хоча б по 1 екскурсії в рік до цього унікального заказника.

Населення сусідніх сіл і селища Опішня залюбки відпочиває тут поєднуючи приємне з корисним, адже крім красивих краєвидів на пагорбах у червні липні дуже багато полуниць, звіробою, родовика лікарського, вовчуга польового, подорожника, аїру болотного та інших лікарських рослин. Пізніше достигають глід, шипшина і терен.

Використання заказника у науково-дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітньо-виховних та інших цілях може здійснюватись за дозволами Державного управління екології та природних ресурсів у Полтавській області, у межах лімітів використання природних ресурсів, затверджених відповідно до чинного законодавства.

В наш  час коли антропогенний вплив на природу значно посилився, велике значення,  як оздоровчий фактор якраз і матимуть природоохоронні території як це видно на прикладі озера Лазьки.

   Використана література:

Байрак О.М., Стецюк Н.О. Атлас рідкісних  і зникаючих рослин Полтавщини. Полтава: Верстка, 2005. – 247 с.

      2. Байрак О.М., Проскурня М. І., Стецюк Н. О. та ін. Еталони природи Полтавщини. Розповіді про заповідні території. Науково-популярне видання. – Полтава: Верстка, 2003, 213 с.

       3. Кльокта О.М. Обґрунтування необхідності розширення природоохоронної території заказника ”Котове“– робота МАН. Секція екології. (Рукопис),  2007.–29 с.

      4. Стецюк Н.О., Солоп В.В. Характеристика проектованого Ворсклянського екологічного коридоруу межах Полтавської області // Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (до 115-річниці М.І. Гавриленка). – Полтава, 2004. – С. 256-258.